Вчительська світлиця

Моє педагогічне кредо

Учень - це не посудина, яку треба наповнити знаннями, а факел, який потрібно запалити   

Б.Паскаль

Знаю: це педагогічні переконання багатьох педагогів

Усвідомлюю: можна обрати щось новіше 

Переконана: вибір правильний 

Наштовхнуло: Євген Ільїн. Про урок літератури

Мій педагогічний портрет

(роздуми - рефлексія молодої вчительки)

       Щодня, йдучи дорогою на роботу, вона згадує своє дитинство, коли так само простувала до такої рідної школи – другої домівки, джерела знань. ЇЇ зустрічали ті майстри педагогічного таланту, хто сьогодні ділиться досвідом і порадою. Саме там вона визначилася з майбутньою професією і неодноразово уявляла себе в ролі мудрого вчителя.

   Дев’ять років проминули, немов змах пташиного крила. Світ дорослий відкрив свої двері. Весела група, нові друзі, мудрий наставник..  Багато спогадів  залишилось у пам’яті, на фотографіях…

    Випускний у педколеджі. Рідна школа знову… Мрії здійснюються! Тепер вона  вчитель!!! Розуміє:  на цьому зупинятися не слід…   П’ять років заочного навчання, поєднання шкільного навчального процесу і написання курсових, дипломної роботи, низка екзаменів. А вдома велика підтримка і розуміння батьків.  

       …  Складається і особисте життя. Мрії здійснюються!…

        

        Одне її тривожить: на уроках англійської мови – фахівець, а на уроках світової літератури -не фахівець. Сумління стає спокійним, коли чує слова колег : «Та ви, Наталю Леонідівно, вроджений вчитель літератури» … І перша атестація підтверджує ці слова..,  але думка про  перекваліфікацію не дає спокою…

     

         Шкільний поріг. Шум дітвори… Пора від думок- мрій переходити до реальності….   Дзвінок…
   
        «Добрий день, діти!...»